Страхування має багатовікову історію і відноситься до таких же основних категорій розвиненого ринкового господарства, як, наприклад, гроші і кредит.
Для самих ранніх форм страхування характерно те, що воно виникло як взаємне страхування, в основі якого закладена ідея колективної взаємодопомоги. Найбільш примітивною формою розкладки збитку було натуральне страхування, що застосовувалося в селянських громадах і ранніх державах. Спеціальні запаси зерна та інших продуктів в общинних і державних коморах формувалися шляхом об'єднання натуральних подушних внесків. За їх рахунок, наприклад, у неврожайний рік виявлялася матеріальна допомога постраждалим селянським господарствам. У міру розвитку товарно-грошових відносин натуральне страхування поступилося місцем страхуванню в грошовій формі. Розклад збитку в грошовій формі значно розширила можливості взаємного страхування. Якщо спочатку при взаємному страхуванні страховий фонд формувався «на око», то в подальшому за допомогою теорії ймовірності в якості основи страхових внесків для завчасного формування страхового фонду стала розраховуватися ймовірний середній розмір можливого збитку, що доводиться на кожного учасника страхування.
Особливо бурхливий розвиток страхування припадає на кінець 15 ст., коли європейці почали активно освоювати нові землі. Епоха великих географічних відкриттів породила не тільки розвиток судноплавства і міжнародної торгівлі, а й нові небезпеки. Щоб захиститися від морських ризиків, купці та судновласники на період спільних експедицій домовлялися про те, що в разі загибелі майна одного з них збиток буде розподілятися між усіма. Перший дійшов до наших днів морський поліс (договір про страхування за плату) був виданий в 1347 на перевезення вантажу з Генуї на острів Майорка на судні «Санта Клара». Це свідчить про те, що поряд із взаємним страхуванням у цей період вже існувало і розвивалося комерційне страхування, що передбачає надання страхового захисту за певну плату (премію). На перших порах професійними страховиками ставали окремі підприємці (так звані підписанти), які брали на себе зобов'язання відшкодування збитку під заставу власного майна. В кінці 17 - першій половині 18 ст. виникають перші страхові товариства (фірми, що спеціалізуються на виробництві послуг зі страхування) в області морського страхування: у Франції в 1686 (Париж), в Італії в 1741 (Генуя).
У міжнародному страхуванні морських вантажоперевезень різко виділилася англійська страхова корпорація «Ллойдс» (Lloyds), що об'єднала приватних страховиків (андеррайтерів), кожен з яких брав страхування виходячи з власних фінансових можливостей. Історія «Ллойдс» почалася ще в кінці 17 ст., У його витоків стояв Едвард Ллойд, часто грав роль підписувача. До 1871 «Ллойдс» існував як приватна, керована комітетом, але не мала офіційного юридичної особи, організація. У 1871 парламент Великобританії прийняв закон, за яким «Ллойд» надалі офіційно виступав як корпорації. Сьогодні «Ллойд» грає роль міжнародного страхового ринку та найбільшого центру інформації з морського судноплавства і комерції.
Крім морського страхування в новий час стали розвиватися й інші види страхової діяльності. В скупчених містах 17 ст. був надзвичайно великий ризик пожежі. В історію страхування увійшла велика лондонський пожежа 1666 року, яка знищила весь центр міста. Саме після цієї трагічної події був установлений перший у світі «Вогняний офіс» і з'явилося страхуванні від вогню. Батьківщиною страхування життя також вважається Англія. Саме тут в 1699 вперше з'явилася професійна організація, що займається страхуванням життя вдів і сиріт, а потім для особистого страхування громадян була створена страхова компанія Eckvatedl. З початкових видів страхування - морського, вогневого і страхування життя - поступово виріс широкий спектр різних напрямів страхування. На початок 1760-х у Західній Європі налічувалося вже близько 100 різних видів майнового та особистого страхування. В умовах сучасного суспільства з розвиненою ринковою економікою практично не існує матеріальних об'єктів і інтересів, не захищених страхуванням.
